Написати листа Сторінка у ФБ


Як козаки реєстровці Тарас Манюта та Артем Бияк втікачами стали.

Історична оповідь.

Діялось це року Божого 1650.

Надумав жениться добрий козак Іван Потебня з Печерської сотні. Вже й дівчину мав Марусю Попівну з села Плішивець Гадяцької сотні.

Якось я сидів з козаком Бияком в корчмі Печерського містечка. Несподівано до нас приєднався Іван Потебня і ,між іншим, запросив нас на весілля, що мало відбутися на свято Маковія біля Свято-Покровської церкви вже згаданого села Плішивець.

Серпневим ранком рушили ми кінно від стін Києво-Печерського монастиря. Дорога минула без пригод і реєстровці вчасно прибули до села.

Після вінчання молодята вирушили з гостями на обійстя попа. Та коли справа дійшла до приданого та подарунків молодятам, то виявилась пропажа діжечки з грішми. Звісно, що серед гостей та простолюду прокотилась хвиля гніву та жаги помсти. Староста села та й пан Отець були змушені шукати винних.

Село поснуло та не вщухали пристрасті у хаті старости. Згодом добра ватага п’яних чоловіків збройно та зі смолоскипами рушила до хати, де ми спали. З криків зрозумівши, що підозра у крадіжці впала на нас, як новоприбулих, ми прожогом вискочили з хати, схопивши лиш те, що вмістилось в руках. Стежка вела нас до ріки, де на щастя при березі ми знайшли довбанку та весла. Серце шалено калатало, марно було доводити розгніваному люду, що біг до берега, свою невинність. Раптом я почув постріли і свист, одна з куль пробила борт старенького човна біля моєї ноги. Згодом, ця обставина змушувала нас часто зупинятись та вичерпувати воду. Звивиста ріка вела до лісу , а берегом бігли люди з собаками, долинав стукіт кінських копит та крики.

Так з весільних гостей ми з Артемом Бияком стали втікачами.

На ранок наступного дня ми прибули до Гадяча та, остерігаючись погоні, рушили на човні далі. Від селян дізнались, що зовсім скоро відбуватиметься ярмарок у Великих Сорочинцях. Тому купивши сала, яблук, огірків та цибулі, ми казали що йдемо ярмаркувати. Навіть греблі на ріці Псел у селах Дучинці та Малі Будища не зупиняли нас. Ми обносили їх сушею, переносили крам і знову йшли водою.

В Рашівці зі мною сталась неприємна пригода. Поки Артем ходив до села з діжкою по воду, мені довелось зустрітись на березі з лотрами. Дяка Богу, що забрали вони лише гроші та увесь поясний набір, а не моє життя.

За селом Сари ріку нам повністю перекрила боброва гать і хоч не хоч , а обносити сушею довбанку та речі доводилося знову.

Під час обіднього перепочинку в селі Перевіз ми познайомились з місцевим рибалкою, якому розповіли про свої неприємні пригоди та грабунок. Добра душа, він віддав нам своє кресало (бо ж моє забрали розбійники) та трут, ще й водички нам приніс у дорогу.

На ночівлю старались ставати за лісами або за селами, щоб якомога менше попадатись на очі місцевому люду.

На четвертий день втечі ми ввечері дістались до греблі в селі Великі Сорочинці, обнесли її та стали при березі Псла під Спасо-Преображенською церквою. Віддавши подячні молитви Богу, ми пішли до корчми, що буда зовсім поруч, набрати у діжку води. Нас привітно зустріла шинкарка зі своєю вродливою чорнобровою дочкою. На наше прохання допомогти з водою, шинкарка попросила доню провести нас до колодязя. Дорогою Бияк почав женихатися до дівчини та на зло це помітив один з відвідувачів корчми і на ґрунті ревнощів підбивати п’яну ватагу віддухопелити нас. Відчувши, що пахне смаленим, ми поза хатами стежкою зійшли до ріки і відійшли на довбанці нижче по течії.

Попереду нас чекали зустрічі з диким звіром – лосем, лисицею та бобром, нові греблі в селах Шишаки та Велика Багачка, глибокі та темні ліси. Одного разу під час купання в ріці наді мною шугав орел, який прийняв мою голену чубату голову за рибу, що скидається у воді.

На п’ятий день подорожі ми пристали біля мосту в селі Красногорівка, що межувало з битим шляхом на Київ. Місцевий старий козак запросив нас до господи і, після нашої оповідки про пригоди, він допоміг змінити наш рваний одяг. Наступного ранку ми вже їхали на підводі з людьми, що прямували до Києво-Печерської Лаври на прощу.

Ну і на завершення - для тих хто хотів повторить нашу долю весільних гостей-втікачів, трохи статистики: - Відстань пройдена рікою Псел 184 кілометри
- Час походу - 6 діб.
- Середньоденний час, що проводили у греблі 10 годин.
- Втрата ваги:
Бияк - 4кг (вага тіла у залишку 85,3кг)
Манюта - 3 кг (вага тіла у залишку 95.7кг)
- середня швидкість руху 5-7 км на годину
- випито 80 літрів води на двох
- їжа спожита двома козаками за похід:
2 бух хліба, 1,5 кг сала, 2кг огірків, 4кг яблук, 0.5кг сушеного м'са, 1,5кг цибулі, 200грам горіхів та родзинок. 0,5 кг сухарів,

Більше фотографій можно знайти тут

ВІГ "Курінь печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку". 2016 - 2019 р.р.